160

---

Стаття 350. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю

1. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю здійснюється за згодою власника або за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 2. Рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю приймається у межах своєї компетенції органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. 3. Орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю, зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про це не пізніше ніж за рік до викупу земельної ділянки. 4. Плата за земельну ділянку, що викуповується (викупна ціна), строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником ділянки, а в разі спору - судом. 5. До викупної ціни включаються ринкова вартість земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та збитки, завдані власникові у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущена вигода), у повному обсязі. 6. За домовленістю з власником земельної ділянки, яка підлягає викупу, орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю, може надати йому іншу земельну ділянку, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.

 

Стаття 41 Конституції встановлює принцип непорушності права власності. Водночас це не виключає випадків, коли законодавець допускає примусове відчуження об'єктів права приватної власності для суспільних потреб. Вони мають визначатися тільки законом. Стаття 350 ЦК передбачає один із таких випадків, а саме - викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю. Викуп земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю здійснюється відповідним органом державної влади: Верховної Ради України - щодо особливо цінних земель (ст. 6 Земельного кодексу); Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному с

т. 13 Земельного кодексу; органом влади Автономної Республіки Крим згідно зі ст. 7 Земельного кодексу; Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 16 Земельного кодексу) або органом місцевого самоврядування (сільськими, селищними, міськими радами (ст. 12 ЗК); Київською і Севастопольською міськими радами (ст. 9 Земельного кодексу); місцевими державними адміністраціями (ст. 17 Земельного кодексу). Зміст поняття "суспільна необхідність" розкривається у ст. 146 Земельного кодексу через суспільні інтереси, згідно з якою земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, підлягають викупу для таких суспільних потреб: під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності; під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. 1. Для власника, земельна ділянка якого викуповується у зв'язку із суспільною необхідністю, коментована стаття встановлює гарантію, яка полягає в тому, що про викуп земельної ділянки власник має бути письмово повідомлений не пізніше, ніж за рік до пред'явлення позову. 2. У разі викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною необхідністю на осіб, за позовами яких здійснюється викуп, покладається обов'язок сплатити власнику викупну ціну. Її розмір, строки та інші умови викупу визначаються за домовленістю з власником, а в разі спору - судом. 3. Плата за земельну ділянку, що викуповується, є викупною ціною. Підставою для визначення викупної ціни є вартість ділянки, яка визначається згідно з грошовою та експертною оцінкою земель, що проводиться відповідно до Тимчасової методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213, та відповідно Методики експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. N 1531. До викупної ціни включається ринкова вартість земельної ділянки й розташованого на ній нерухомого майна, а також збитки в повному обсязі. Під ринковою вартістю майна, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 р. N 20 слід розуміти грошову суму, за якою майно може бути продано в даному населеному пунктів чи місцевості. Для її визначення за необхідності може бути призначена незалежна експертиза. Коментована стаття не визначає, коли саме викупна ціна має бути сплачена власнику - до викупу земельної ділянки чи після. При вирішенні даної ситуації слід керуватися ст. 41 Конституції України, яка встановлює, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього й повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. 4. В окремих випадках власнику за його бажанням може бути надана інша земельна ділянка. Рішення про її надання приймає в межах своєї компетенції орган державної влади, орган влади АРК або орган місцевого самоврядування. Вартість такої земельної ділянки враховується при визначенні викупної ціни. < Попередня   Наступна >