143

---

Стаття 259. Види господарської діяльності та їх класифікація

1. Вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення вироб­ництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. 2. У правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління народним господарством мають враховуватися особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності. 3. Для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визна­чаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності. 4. З метою забезпечення системи державного управління народним господарством обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господар­ських відносин в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного роз­витку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіо­нальному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міні­стрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і дер­жавної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. 5. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-еконо­мічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. 6. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів.

 

1. Сучасний рівень суспільного поділу праці характеризується надзвич

айно складною роз­галуженою системою суспільного виробництва, що включає велику кількість видів господар­ської (економічної) діяльності. Зважаючи на це визначення видів господарської діяльності набуває суттєвого значення в багатьох аспектах: законодавчому, організаційно-господар­ському, управлінському, міжнародному тощо. Зокрема, чітке визначення видів господарської діяльності є необхідною передумовою уніфікації господарського, податкового тощо законо­давства, усунення двозначності в законах, якими встановлюється режим певних видів госпо­дарської діяльності. Класифікація видів останньої стає необхідною для сучасного інформа­ційного забезпечення управління народним господарством, для гармонізації національної правової системи з міжнародними вимогами до здійснення економічної діяльності. Нарешті, нормативне визначення видів господарської діяльності стає необхідним для розробки суб'єк­тами господарювання своїх статутів (положень) та використання ними відповідної інформа­ції про характер діяльності та інші показники різних господарюючих суб'єктів з метою пла­нування та здійснення власної господарської діяльності. Крім того, відповідно до частини 8 статті 19 ГК усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати облік результатів своєї ро­боти, складати відповідну фінансову звітність та надавати статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності. Виконання цього обов'язку також неможливе без норматив­ного визначення її видів.

Згідно з частиною 1 коментованої статті вид господарської діяльності має місце тоді, коли об'єднуються ресурси (засоби виробництва і робоча сила) для здійснення процесу вироб­ництва продукції виробничого або невиробничого призначення чи надання послуг. Отже, вид діяльності - це процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг, що характеризується використанням відповідної комбінації ресурсів, специфікою виробничого процесу та випуском певного виду продукції чи надання певного виду послуг. При цьому окремий вид господарської діяльності може складатися як з єдиного простого процесу, наприклад зварювання тощо, так і охоплювати кілька процесів, що вхо­дять до єдиного комплексного виробничого процесу (як, наприклад, виробництво автомо­білів, що охоплює лиття, ковальські роботи, зварювання, складання, фарбування тощо). Як­що виробництво окремих елементів (двигунів, коробок передач, меблів, приладів) є складо­вою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розгляда­ються як єдиний вид діяльності. Таким чином, орієнтуючим показником виду діяльності є продукт відособленого виробничого процесу, яким завершується даний процес.

2. Частина 2 коментованої статті зобов'язує всі органи влади, які мають відношення до право­вого регулювання господарської діяльності та державного управління народним господарством (як центральні й місцеві органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування), врахо­вувати особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності. Зокре­ма, такі особливості можуть визначатися законами, що, відповідно до частини 2 статті 379 ГК, передбачають види зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюються на території України, а також перелік товарів і послуг, заборонених для експорту та імпорту. Згідно з частиною 4 статті 12 ГК законом може бути встановлений перелік видів діяльності, в яких заборонено під­приємництво. Залежно від цих та інших особливостей видів господарської діяльності визначаю­ться умови, обсяги, сфери та порядок застосування тих чи інших засобів її державного регулю­вання (ч. З ст. 12 ГК), наприклад ліцензування, патентування окремих видів господарської діяльності, квотування певних товарів і послуг (ст. 14 ГК) тощо.

3. Здійснення тих чи інших видів господарської діяльності суб'єктом господарювання зу­мовлює віднесення його до відповідної категорії державного обліку. Разом з тим більшість господарюючих суб'єктів здійснюють не один, а одразу декілька видів господарської діяль­ності, стають багатопрофільними, переслідуючи мету гнучкості функціонування в умовах ринку. Зважаючи на це частиною 3 коментованої статті встановлено правило, згідно з яким для віднесення певного суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку передбаче­но визначення основних, другорядних та допоміжних видів господарської діяльності.

Основний вид діяльності може визначатися за кількома критеріями (за питомою вагою в загальному обсязі виробництва продукції, робіт, послуг, за кількістю зайнятих працівників, за питомою вагою в отриманому загальному прибутку) виходячи з максимального відсотко­вого значення щодо всіх видів господарської діяльності, здійснюваної даним суб'єктом гос­подарювання.

Другорядним видом господарської діяльності визнається будь-яка інша діяльність суб'єк­та господарювання, частка якої згідно з обраним критерієм є меншою від частки основного виду діяльності. Кожний суб'єкт господарювання може мати кілька другорядних видів ді­яльності.

Допоміжний вид діяльності - це діяльність, спрямована виключно на сприяння здійснен­ню насамперед основного, а також другорядних видів діяльності. Зокрема, діяльність, яку здійснюють несамостійні структурні підрозділи суб'єкта господарювання (внутрішні пере­везення, внутрішній зв'язок тощо), враховується у складі основного виду діяльності цього суб'єкта.

4. Враховуючи необхідність гармонізації нормативного регулювання національної еконо­міки з відповідними міжнародно-правовими вимогами, запровадження в Україні міжнарод­них стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статис­тики, частина 4 коментованої статті зобов'язує Кабінет Міністрів України затверджувати заходи щодо розвитку вітчизняної статистики і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Вказана діяльність має здійснюватися відповідно до Кон­цепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжна­родну систему обліку і статистики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.

5. Відповідно до частини 5 статті 259 ГК, класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Таким чином, на рівні закону закріплюється факт існування вказаної державної системи та КВЕД як її складової, що зобов'язує центральний орган вико­навчої влади з питань стандартизації затверджувати названу класифікацію у формі держав­ного стандарту, а всі державні органи враховувати цей факт у своїй діяльності.

На даний час в Україні діє Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація ви­дів економічної діяльності» [38], затверджений наказом Держстандарту України від 22 жовт­ня 1996 р. і введений в дію з 1 липня 1997 р.

Впровадження КВЕД забезпечує: проведення статистичних обстежень економічної діяль­ності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні; реєстрацію та облік суб'єктів господарювання за видами господарської діяльності в єдиному державно­му реєстрі підприємств і організацій; застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих у Європейському Союзі; можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

КВЕД гармонізовано з Класифікацією видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського Союзу (NАСЕ) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порів­няння національних статистичних даних з даними названої Комісії без перехідних ключів. У структурі КВЕД передбачено також можливість порівняння національних статистичних да­них з даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ISIС) Організації Об'єднаних Націй. Ведення КВЕД здійснює Науково-дослідний інститут статистики. Підставою для змін у Державному класифікаторі є відповідні зміни у NАСЕ та у структурі економіки України.

6. Остання частина коментованої статті встановлює, що об'єктами класифікації в КВЕД є всі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів господарювання, як юридичних осіб, так і громадян (фізичних осіб).

 

< Попередня   Наступна >