169

---

Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу

1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, перед­бачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки ван­тажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. 2. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці ванта­жу, якщо прострочення сталося не з його вини. 3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці ванта­жу, визначається відповідно до закону. 4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

 

1. Зміст договору перевезення вантажу становить обов'язок перевізника доставити ван­таж до пункту призначення у встановлений строк.

Строк доставки вантажу - це строк, протягом якого вантаж, прийнятий до перевезення, повинен бути доставлений перевізником до пункту призначення. Вказаний строк визна­чається з урахуванням швидкості руху транспортного засобу, його технічних характеристик, маршруту руху тощо. Своєчасна доставка вантажу - умова належного виконання перевізни­ком свого основного обов'язку. Порушення даного строку призводить до прострочення до­ставки вантажу і відповідальності перевізника.

Загальне правило доставки вантажу визначає обов'язок перевізника доставляти вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи прави­лами, а якщо такі не встановлені, то сторони вправі встановити цей строк у договорі.

Строки доставки вантажів залежать від особливостей роботи того чи іншого виду транс­порту.

На залізничному транспорті ві

дповідно до статей 41, 116 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, строк доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку нараховується провізна плата. Якщо Укрзалізницею встановлюються тимчасові відхи­лення від шляхів прямування вантажів, за якими обчислюється провізна плата, то строк до­ставки вантажів, що пройшли за відхиленим напрямком, обчислюється виходячи з відстані з урахуванням цього відхилення. Обчислення строку доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної у перевізних документах календарним штем­пелем станції відправлення. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, строк доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на котрий призначено навантаження, про що у накладній робиться відповідна відмітка. У разі затримки вантажу в процесі перевезення строк доставки збільшується на строк: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви у перевезенні, що сталася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапи­лися з вини відправника; інших затримок, що сталися з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення строку доставки, та її тривалість повинна бути зроблена відмітка у перевізних документах, що завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержува­ча, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого строку доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначен­ня до закінчення встановленого строку доставки.

Статут автомобільного транспорту УРСР зобов'язує автотранспортні підприємства і ор­ганізації перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобіль­ного транспорту, а в регулярному міжміському сполученні - по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком ви­падків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення Із збільшенням про­бігу. Автотранспортне підприємство або організація зобов'язані при прийманні замовлення довести до відома вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. У цьому разі провізна плата стягується за фактичну відстань перевезення. Автотранспортні підприємства і організації несуть встановлену законом відповідальність за правильність вказаних ними у товарно-транспортних документах відстані перевезень і тарифного класу вантажу (ст. 70).

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР визначає обов'язок перевізника до­ставляти вантаж у пункт призначення у встановлений строк. У зв'язку з цим вантажовідправ­ник під час подання вантажу до перевезення має визначити у накладній швидкість переве­зення. Якщо перевезення даного виду вантажу можливо лише визначеною щодо нього швидкістю, вантажовідправник повинен зазначити у накладній тільки її (п. 76, 89).

Згідно із статтею 160 КТМ перевізник зобов'язаний доставляти вантажі у встановлені строки, а якщо вони не передбачені - у звичайно прийняті. Не вважається порушенням дого­вору девіація судна, тобто будь-яке його відхилення від наміченого курсу з метою рятування па морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника. Перевізник звільняється від відповідальності за простро­чення доставки вантажу внаслідок девіації судна.

Особливість правового регулювання строків доставки вантажу полягає у тому, що вони регулюються не лише транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення ван­тажів, а й спеціальними правилами визначення і обчислення таких строків на тому чи ін­шому виді транспорту (Правила обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88), затверджені Міністерством морського флоту СРСР від 1 березня 1988 р.№24; Правила обчислення термінів доставки вантажів, затверджені наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, тощо).

2. Прострочення доставки свідчить про неналежне виконання перевізником свого обо­в'язку за договором перевезення вантажу, а тому є підставою господарсько-правової відпо­відальності перевізника.

Характерною ознакою відповідальності перевізника за прострочення у доставці вантажу є презумпція його вини. Вона полягає у тому, що перевізника може бути звільнено від відпо­відальності, якщо він доведе: прострочення доставки вантажу сталося не з його вини.

У транспортних кодексах, статутах і правилах перевезення наводиться перелік підстав, які звільняють перевізника від відповідальності.

Згідно з пунктом 189 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу:

- якщо прострочення сталося внаслідок обставин, які перевізник не мав можливості пе­редбачити та усунення котрих від нього не залежало;

- за наявності повідомлення про припинення руху, що було опубліковано в установлено­му порядку;

- якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом доби, а за умов суднової відправки - протягом трьох діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

- якщо вантажоодержувач протягом 24-х годин з моменту прибуття судна не прийняв його під вивантаження.

Підставами звільнення автотранспортних підприємств або організацій від відповідально­сті за прострочення доставки вантажу є:

- явища стихійного характеру (замети, повені, пожежі тощо);

- аварія на підприємстві, внаслідок якої його роботу припинено на строк не менше трьох діб;

- тимчасове припинення або обмеження перевезення вантажів автомобільними шляхами у встановленому порядку (ст. 132 Статуту автомобільного транспорту УРСР).

Статут залізниць України визначає, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо воно сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин, а також, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції про­тягом доби після одержання повідомлення про його прибуття або якщо у цей же строк одер­жувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, який прибув (ст. 116).

Повітряний перевізник не несе відповідальність за прострочення у доставці вантажу, як­що доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або якщо таких заходів неможливо було вжити. Повітряний перевізник звільняється від відповідаль­ності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов (ст. 94 Повітряного кодексу України).

Згідно з Правилами обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник звільняється від відповідальності за прострочення у доставці вантажу, якщо:

- прострочення сталося внаслідок явищ стихійного характеру або подій, які мають харак­тер непереборної сили;

- в установленому порядку оголошено заборону або обмеження перевезень вантажів у да­ному сполученні;

- вантаж прямого змішаного залізнично-водного сполучення прибув у пункт перевалки на морський транспорт після закінчення строку обов'язкового приймання вантажів до переве­зення;

- прострочення доставки вантажу сталося внаслідок відхилення судна від наміченого кур­су з метою рятування на морі людей, транспортних засобів і вантажів;

- якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом п'яти діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

- за інших обставин (п. 6 Правил).

3. За прострочення у доставці вантажу до перевізника застосовуються штрафні санкції як вид господарсько-правової відповідальності. Видом вказаних санкцій є штраф, який перевіз­ник зобов'язаний сплатити внаслідок неналежного виконання свого обов'язку за договором перевезення вантажу. Розміри штрафу встановлюються транспортними кодексами, статута­ми й іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно із статтею 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам -суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу в розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків такої плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно з пунктом 188 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР за про­строчення у доставці вантажу перевізник сплачує вантажоодержувачу штраф у розмірі:

10 % провізної плати за прострочення до 1/10 строку;

20 % вказаної плати за прострочення до 2/10 строку;

30 % провізної плати за прострочення до 3/10 строку;

40 % зазначеної плати за прострочення до 4/10 строку;

50 % провізної плати за прострочення понад 4/10 строку.

Згідно із статтею 138 Статуту автомобільного транспорту У РСР за прострочення у до­ставці вантажу при міжміських перевезеннях автотранспортні підприємства або організації сплачують вантажоодержувачам штраф у розмірі 12 процентів провізної плати за кожну до­бу прострочення. Загальна сума названого штрафу не може перевищувати 60 процентів провізної плати. Сплата штрафу за прострочення у доставці вантажу не звільняє автотранс­портні підприємства або організації від відповідальності за спричинені цим простроченням втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Згідно з пунктом 5 Правил обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник сплачує штраф у розмірі:

10 % провізної плати за прострочення до 1/10 строку;

20 % вказаної плати за прострочення до 2/10 строку;

30 % провізної плати за прострочення до 3/10 строку;

40 % зазначеної плати за прострочення до 4/10 строку;

50 % провізної плати за прострочення понад 5/10 строку.

Межі відповідальності повітряного перевізника за прострочення доставки вантажів вста­новлюються Правилами повітряних перевезень вантажів, Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (1929 р.), Правилами перевезен­ня пасажирів, багажу і вантажів на повітряних суднах СРСР, іншими нормативно-правовими актами.

4. Прострочення доставки вантажу під час перевезення може бути причиною його втрати, нестачі або пошкодження. У цьому разі, поряд із сплатою штрафних санкцій за прострочен­ня у доставці вантажу, перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли внаслідок втрати, нестачі або пошкодження вантажу під час прострочення.

Таким чином, законодавець передбачає стягнення збитків понад застосування до перевіз­ника штрафних санкцій. Тим самим пояснюється можливість застосування на практиці вод­ночас двох видів господарських санкцій.

 

< Попередня   Наступна >