Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Загальна частина Розділ ІІ (ст.3-10) Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

Загальна частина - Розділ ІІ (ст.3-10)
292

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародни­ми договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особ­ливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

 

1. Стаття 8 КК містить положення, які відбивають космополітичний (уні­версальний) та реальний принципи чинності закону про кримінальну відпо­відальність у просторі. Вони передбачають поширення чинності криміналь­ного законодавства України на суспільне небезпечні діяння, вчинені за ме­жами України іноземцями або особами без громадянства.

2. Космополітичний (універсальний) принцип базується на міжнародно-правових зобов’язаннях України у сфері боротьби зі злочинністю. Він поля­гає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно на території України, які вчинили злочини за її межами, підляга­ють в Україні відповідальності за КК у випадках, передбачених міжнарод­ними договорами.

3. Визначення поняття “іноземець” наводиться у ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 23. - Ст. 161). Це – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або дер­жав (у редакції Закону від 6 лютого 2003 р. (Урядовий кур’єр. — 2003. — 1 березня).

4. Особа без громадянства (див. п. З коментарю до ст. 7 КК).

5. Особлива частина КК містить низку статей, що були включені до КК 2001 р. згідно з міжнародними договорами про боротьбу

з окремими злочи­нами. Це, зокрема, дозволяє ставити питання про видачу осіб, які вчинили на території іншої держави злочини проти інтересів України. Так, у ст. 199 КК “Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, вве­зення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” закріплені положення “Міжнародної конвенції про боротьбу з підробкою грошових знаків”, укладеною в Женеві 20 квітня 1929 р. У статті 284 “Ненадання допомоги судну та осо­бам, що зазнали лиха”, закріплені положення Брюссельської конвенції “Про зіткнення суден на морі і про надання допомоги на морі” від 23 вересня 1910 р. (СЗ СССР. - 1926. - Отд. П. - № 31. - Ст. 188). Стаття 447 КК “Найманство” була введена до кримінального законодавства України відповідно до “Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців” від 4 грудня 1989 р., що була ратифікована Верховною Радою України 14 липня 1993 р. (Україна у міжнародне -правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. — К.., 1995. — Кн. 1. - С. 293—301). На підставі космополітич­ного (універсального) принципу ці норми КК можуть застосовуватися в ме­жах положень, що відповідають міжнародним угодам, до іноземних грома­дян і осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчини­ли злочини за її межами.

6. Згідно зі ст. 8 КК іноземці або особи без громадянства, що не прожи­вають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК також у випадках, якщо вони вчинили особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України. Це положення відбиває реальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі. Цей принцип засновується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, сутність яких полягає в тому, що будь-яка держава має право карати діяння, що вчинені іноземцями за межа­ми її території і порушують кримінальні закони, якщо ці діяння посягають на основні права і свободи її громадян або ставлять під загрозу безпеку дер­жави. Наприклад, за ст. 115 КК у разі вбивства громадянина України на те­риторії іншої держави чи за ч. 2 ст. 258 КК за вчинення поза межами Ук­раїни терористичного акту групою осіб з метою провокації воєнного кон­флікту. Уведення реального принципу до кримінального законодавства Ук­раїни є однією з форм реалізації конституційного положення, яке зобов’язує державу гарантувати піклування та захист своїм громадянам, які перебува­ють за її межами (ч. З ст. 25 Конституції України).

7. Визнання злочину особливо тяжким можливе лише на підставі КК Ук­раїни (див. коментар до ч. 5 ст. 12 КК).

8. Поняття прав і свобод громадян України (див. коментар до ст. 1 КК).

9. Поняття інтересів України є оціночним і має визначатися з урахуван­ням значущості для держави охоронюваного КК об’єкта та суспільної небез­печності посягання. Зокрема, злочинами проти інтересів України можуть бути визнані злочини проти основ національної безпеки України, певні зло­чини проти громадської безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня та об’єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

10. Застосування космополітичного (універсального) і реального прин­ципів можливе за умови, якщо іноземці або особи без громадянства, що не проживають в Україні постійно, не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території України.

 

< Попередня   Наступна >