103

---

14.2. Види цін та порядок їх встановлення

Відповідно до ст.ст. 190–191 Господарського кодексу Ук­раїни ціни і тарифи поділяються: І. За способом встановлення на:

а) вільні ціни і тарифи, які, в свою чергу, можуть бути:

– договірні;

– ціни, що встановлюються самостійно господарюючими суб’єктами. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється держав­не регулювання цін і тарифів.

б) комунальні фіксовані ціни і тарифи, регулювання яких здійснюється шляхом встановлення:

– державних фіксованих цін і тарифів; – граничних рівнів цін і тарифів або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлю­ються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загаль­ний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішаль­не соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються дер­жавними органами України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 КМУ затвердив повноваження центральних органів вико­навчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адмініст­рацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і та­рифів на окремі види продукції, товарів і послуг. До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів, цією постановою віднесені Мінекономіки, Мінтранс, Мінзв’язку, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відомства, а також Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласн

і та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.

Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву со­бівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабель­ності продукції, на яку вони поширюються.

Особливості має ціноутворення при здійсненні екпортно-імпортних операцій. Відповідно до ст.ст. 11, 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” у розрахунках із зарубіжними парт­нерами застосовуються зовнішньоторговельні ціни, що форму­ються відповідно до цін і умов світового ринку. Такі ціни назива­ються індикативними цінами.

Під індикативними розуміються ціни на товари, які відпо­відають цінам, що склалися чи складаються на певний товар на ринку експорту – імпорту в момент здійснення експортної чи імпортної операції з урахуванням умов поставки, умов здійснен­ня розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

Індикативні ціни на товари встановлює Міністерство еко­номіки України та уповноважені ним організації на базі резуль­татів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, ста­тистичних державних органів та інших установ і організацій Ук­раїни. При їх встановленні враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені за­конодавством України, умови поставки і розрахунків, стан кон’юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформа­ція та прогнози.

Конкретне рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверд­жує Міністерство економіки України. Інформація про індикативні ціни публікується в газеті “Урядовий кур’єр” один раз в місяць не пізніше 5 числа.

ІІ. За суб’єктом ціноутворення ціни поділяються на:

1. Оптові. Оптова ціна включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Якщо продук­цію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми ак­цизного збору.

При реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обме­жуватися державою.

2. Роздрібні ціни. Такі ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприєм­ствами торгівлі та населенням, що споживає товари.

Закупівельні. Вони застосовуються при розрахунках за ви­рощену сільськогосподарськими товаровиробниками продук­цію.

 

< Попередня   Наступна >