118

---

Розділ 3 Правовий статус господарюючих органів

3.1. Державна реєстрація господарюючих органів

Головною умовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб’єктів господарювання, яка проводиться у виконавчому комітеті міської чи районної Ради за місцем знаходження або проживання даного суб’єкта. Основні положення щодо порядку реє­страції підприємницьких суб’єктів передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст. 58 Господарського кодексу України, ст. 88 Цивіль­ного кодексу України. Для реєстрації подаються такі документи:

а) установчі:

– рішення власника майна або уповноваженого ним органу. Якщо власників два або більше, то подається установчий договір;

– статут, якщо це необхідно для створюваної організації.

б) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення господарюючого суб’єкта;

в) реєстраційна картка встановленого зразка;

г) документ, який засвідчує сплату коштів за державну реє­страцію. Розмір плати за державну реєстрацію: для громадян-підприємців – 2, для юридичних осіб – 10 неопо­датковуваних мінімумів заробітної плати. За прискорену (протягом одного дня) реєстрацію знімається потрійний розмір відповідного реєстраційного збору. За державну реєстрацію змін або доповнень до установчих документів суб’єкти підприємницької діяльності сплачують 30 від­сотків реєстраційного збору, за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію – 10 відсотків реєстраційного збору.

Іноземна юридична особа засвідчує свою реєстрацію в Ук­раїні наданням витягу із торговельного, банківського чи судово­го реєстру. Цей документ повинен бу

ти перекладений українсь­кою мовою і легалізований у консульській установі України.

Фізична особа-підприємець подає до органу державної реєст­рації: реєстраційну картку, 2 фотографії, довідку чи її копію про включення його до осіб-платників податків та інших обов’язко­вих платежів , а також документ про сплату за реєстрацію.

Вимоги до змісту установчих документів передбачаються ст. 88 Цивільного кодексу України, відповідно до яких:

У статуті вказується найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління, та їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, вступу та виходу з неї.

У засновницькому договорі визначаються зобов’язання учас­ників створити підприємство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передачі учасниками майна.

Для створення філії чи представництва державна реєстрація не потрібна. В той же час суб’єкт підприємницької діяльності у десятиденний термін доповнює власну реєстраційну картку. Орган державної реєстрації в п’ятиденний термін подає відо­мості про державну реєстрацію господарюючого суб’єкта в: – орган державної статистики; – міський чи районний відділ державної податкової інспекції; – фонд соціального страхування; – пенсійний фонд. У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності чи форми власності суб’єкт у місяч­ний термін з моменту настання зазначених змін повинен подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни в засобах масової інформації.

Перереєстрація проводиться в порядку, встановленому для державної реєстрації.

У випадку зміни місцезнаходження суб’єкта підприємниць­кої діяльності в семиденний термін з моменту настання такої зміну він подає до органу державної реєстрації:

– реєстраційну картку з внесенням відповідної зміни; – оригінал свідоцтва про державну реєстрацію для внесен­ня таких змін.

Несвоєчасна подача згаданих документів є підставою звернення органу державної реєстрації до суду чи господарського суду.

Відповідно до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” діє принцип так званого “єдиного вікна”, за яким керівник господарюючого суб’єкта для реєстрації звертається лише до органу державної реєстрації, пред­ставники якого в повному обсязі виконують передбачені норма­тивно-правовим актом реєстраційні заходи.

Для реєстрації комерційного банку орган управління банку (Рада банку) у двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління Національного банку України за місцем створення банку такі доку­менти:

а) заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами (зборами учасників);

б) установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб за­віряються нотаріально;

в) статут банку, затверджений установчими зборами (збора­ми учасників) і підписаний уповноваженою особою. Ста­тут банку має відповідати вимогам законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства” та іншим чинним законодавчим актам;

г) протокол установчих зборів (зборів учасників), підпи­саний головою та секретарем зборів;

д) економічне обґрунтування і мету створення банку;

е) висновок аудиторської організації (аудитора);

є) бухгалтерську і фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на перше число місяця, в якому здійснюється вне­сок до статутного фонду банку, незалежно від розміру їхньої участі в статутному фонді банку;

ж) підтвердження про наявність професійно придатних пер­ших керівних осіб банку (голови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені з Національним банком України і які відповідають встановленим вимо­гам;

з) копію платіжного документа про внесення плати за реє­страцію банку;

и) копію звіту про проведення відкритої підписки на акції; і) угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи; ї) установчі документи акціонерів (учасників) банку (нота­ріально завірені копії або в оригіналі). Регіональне управління Національного банку України за місцезнаходженням комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок.

Пакет зазначених документів, включаючи статут банку в чотирьох примірниках і висновок регіонального управління На­ціонального банку України, подаються до Національного банку України.

Перед реєстрацією банку його готовність до здійснення бан­ківських операцій може перевірятись на місці працівниками На­ціонального банку України.

Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчиз­няного капіталу, – комісія з питань нагляду і регулювання діяль­ності банків. Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповід­ного запису у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня одержання всіх передбачених документів.

Національний банк України може відмовити у реєстрації ко­мерційному банку у разі порушення порядку створення банку, не­відповідності його статуту та інших установчих документів законо­давству України, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожуватиме інтересам вкладників і кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва бан­ку, відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

В окремих випадках органами державної реєстрації може бути відмовлено в реєстрації юридичної особи чи особи-підприємця: – внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства; – у випадку невідповідності установчих документів вимо­гам законодавства. Деякі особливості встановлені чинним законодавством в після реєстраційній діяльності приватних підприємців. Зокрема, після отримання свідоцтва про державну реєстрацію приватний підприємець зобов’язаний:

1. Протягом п’яти днів в податковій службі за місцем прожи­вання стати на податковий облік. Одночасно в цей же період виз­начитися із системою оподаткування, за якою проводитиме свою діяльність:

а) загальна система оподаткування (сплата авансових пла­тежів);

б) спрощена система оподаткування (сплата єдиного подат­ку);

в) сплата фіксованого прибуткового податку (шляхом при­ дбання патенту).

Протягом десяти днів зареєструватись в органах Пенсійно­го фонду за місцем проживання.

Протягом десяти днів після отримання свідоцтва зареєст­руватись в органах Державної служби зайнятості за місцем прожи­вання.

У випадку використання праці найманих працівників при­ватний підприємець зобов’язаний також зареєструватись:

а) у десятиденний термін з часу отримання свідоцтва у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за тимчасовою втратою працездатності;

б) у десятиденний термін з моменту укладення трудового договору з першим із найманих працівників у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань;

в) у десятиденний термін з часу отримання свідоцтва про державну реєстрацію чи укладення трудового договору з першим найманим працівником у виконавчій дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Слід мати на увазі, що за порушення зазначених термінів реє­страції Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність шляхом накладення штрафу на таких підприємців.

Поряд з цим кожному керівнику, організуючи та налагод­жуючи діяльність підприємства, необхідно належним чином за­безпечити систему обліку фінансово-господарської діяльності та своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки до державного та місцевого бюджетів. Враховуючи можливість періодичних пе­ревірок працівниками податкової інспекції на початковій стадії діяльності підприємства, необхідно:

Завести “Журнал реєстрації перевірок”.

Роздрукувати Закон України “Про застосування реєстра­торів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчу­вання та послуг”, а також визначити, чи підпадає підприємство під дію пунктів 5-9 ст. 9 вище вказаного закону і під який конк­ретний пункт.

Зняти ксерокопію ст. 9 та 16 згаданого вище Закону України та відмітити кольоровим маркером той пункт (ст. 9 чи ч. 3 ст. 16), в якому йдеться про проведення перевірок виключно на підставі по­станови слідчого органу дізнання або за рішенням суду.

Заготовити декілька примірників ксерокопії вказаних ста­тей Закону, щоб передати їх працівникам Державної податкової інспекції, що намагаються здійснити перевірку правильності спла­ти податків підприємством.

Для скасування державної реєстрації відповідно до п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України та ст. 36 Закону України “Про реє­страцію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа у двохмісячний термін з дня публікації повідомлення в засобах масової інформації про ліквідацію суб’єкта господарської діяльності в орган державної реєстрації подає:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припиненою юридичною особою у зв’язку з ліквідацією;

– свідоцтво про державну реєстрацію;

– оригінал установчих документів;

– акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджується засновником (підписи посвідчуються но­таріально);

– довідку Державної податкової інспекції про зняття юри­дичної особи з обліку як платника податків;

– довідку відповідного Пенсійного фонду про зняття з обліку;

– довідку Фонду соціального страхування про зняття з обліку;

– довідку архівної установи про прийняття документів на довгострокове зберігання;

Скасування державної реєстрації може бути добровільним (за заявою підприємства) або примусовим (на підставі рішення суду чи господарського суду) у випадках:

а) визнання недійсними установчих документів;

б) здійснення діяльності, яка суперечить установчим доку­ментам чи чинному законодавству;

в) у разі несвоєчасного повідомлення про зміну місця свого знаходження.

 

< Попередня   Наступна >