Головна Наукові статті Економічна безпека ПРАВОВІДНОСИНИ УКРАЇНИ У СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

ПРАВОВІДНОСИНИ УКРАЇНИ У СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Наукові статті - Економічна безпека
501

БУЛИЧЕВА Н.А.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри економіко-правових дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ

ПРАВОВІДНОСИНИ УКРАЇНИ У СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних складових міжнародної інтеграції кожної країни. Економічні та правові засади міжнародної співпраці України регламентовані Законом Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959. The international economic cooperation is one of main constituents of international integration of every country. Economic and legal principles of international cooperation of Ukraine are regulated by the Law of Ukrainian SSR «On foreign economic activity» from 16.04.1991 №959.

Після набуття Україною самостійності держава почала розбудовувати взаємовідносини на міжнародній арені у політичній, економічній, культурній та інших сферах, визначати пріоритетні напрямки такого співробітництва та закладати їх правову основу. Зазначимо, що для процесів інтеграції України у світове господарство та розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують об’єктивні можливості. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для належної участі у міжнародному поділі праці. Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні умови для участі в міжнародному поділі праці на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві. Наразі ринкові відносини в Україні розвиваються і потребують подальшого підвищення економічної культури населення та ділової етики підприємців, оволодіння принципово новою культурою ринку, високим професіоналізмом, які знадобляться Україні для визнання її розвинутими країнами як рівноправного партнера.

Міжнародне еко

номічне співробітництво є одним із головних складових міжнародної інтеграції кожної країни. В Україні економічні та правові засади міжнародної співпраці регламентовані Законом Української РСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959. Згідно з зазначеним Законом УРСР поняття зовнішньоекономічної діяльності містить у собі діяльність суб’єктів господарської діяльності країни та відповідних іноземних суб’єктів, засновану на взаємовигідних відносинах між ними як на території України, так і за її межами. Поняття «суб?єкти господарської діяльності» визначається Господарським кодексом України як учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність (тобто діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. не визначення видів діяльності, які підпадають під поняття зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД), досить об?ємне та містить у собі експорт та імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталу, робочої сили, різноманітних послуг, які не заборонені законодавством України, а також міжнародні фінансові операції, спільну підприємницьку діяльність, наукову та навчальну кооперацію тощо. У сучасний період поряд із традиційними видами зовнішньоекономічної діяльності розвиваються і поширюються інші види співробітництва, зокрема техніко-економічне і науково-технічне, які представлені у сфері капітального будівництва, надання технічних послуг, об?єднання науково-дослідницьких, проектно-конструкторських та інформаційних ресурсів з метою одержання наукових та технічних результатів. Таке співробітництво сприяє прискоренню науково-технічного прогресу і впровадженню інновацій у виробництво.

Міжнародна торгівля як основна форма міжнародного співробітництва є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва у національній економіці, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення. Міжнародна торгівля дає змогу одержувати природні, інвестиційні та інші ресурси, яких не вистачає в країні; отримувати з інших країн сучасну техніку і нові технології; урізноманітнювати асортимент споживчих товарів і краще задовольняти потреби населення.

Учасники зовнішньоекономічної діяльності мають будувати свою діяльність на принципах:

суверенітету народу України;

свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

юридичної рівності і недискримінації;

захисту інтересів суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності;

еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Міжнародна торгівля в широкому розумінні містить у собі будь-яку обмінну діяльність товарами, послугами, які є результатами праці людини. Тобто поняття міжнародної торгівлі можна визначити як систему відносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають та існують між суб?єктами ЗЕД і базуються на міжнародному поділі праці.

Окрім міжнародної торгівлі зовнішньоекономічна діяльність суб?єктів господарювання, як зазначалось вище, може бути представлена іншими формами міжнародного економічного співробітництва. Серед них слід визначити міжнародні валютні відносини, які виникають при розрахункових операціях та передбачають проведення різноманітних обмінних операції з валютами різних країн. Саме валюти як грошові знаки окремих країн, а також кредитні засоби обігу та платежу, виражені у грошових одиницях країни (цінні папери), є об?єктом цих відносионв. нішньоекономічна діяльність України також представлена міжнародними кредитними відносинами, які пов?язані з отриманням позичкового капіталу (валютних та товарних ресурсів) як окремими суб?єктами господарювання, так і Україною в особі державних органів у сфері міжнародних економічних відносин на умовах повернення, терміновості, платності, забезпеченості та цільового використання. Така форма міжнародних відносин в першу чергу забезпечує перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами, підвищує ефективність їх використання.

Ще однією формою зовнішньоекономічної діяльності є міжнародне виробниче співробітництво. Це відносини, що виникають у сфері матеріального співробітництва на основі міжнародного поділу праці з приводу виготовлення матеріальних речей для виробничого та індивідуального використання. Саме при розгляді виробничого співробітництва особливо помітно виявляються такі економічні процеси, як міжнародна спеціалізація та кооперація. Щодо виготовлення та обміну різноманітними видами послуг учасниками зовнішньоекономічної діяльності, то така сфера відносин об’єднана у міжнародний ринок послуг. Послугу тут слід визначити як продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю-продаж, якому іманентні властивості товару, але в якого відсутня уречевлена форма.

Виділяють ще одну форму міжнародних економічних відносин – відносини, які виникають з приводу використання трудових ресурсів. Світовий ринок трудових ресурсів створюється внаслідок нерівномірного кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється через зовнішньо-економічну політику держави, що відповідає тому чи іншому етапові розвитку. Як правило, та країна, яка провадить ЗЕД, дотримується або політики вільної торгівлі, або протекціоністської політики. Перша характеризується мінімальним втручанням у процеси ЗЕД; у такому разі торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції. Вважають, що за цих умов краще гарантовані ті інтереси, які забезпечують міжнародне економічне співробітництво. У разі протекціоністської політики внутрішній ринок захищають від іноземної конкуренції за допомогою митних бар’єрів та інших економічних і політичних важелів. Протекціоністська політика вважається обґрунтованою під час протидії недобросовісній конкуренції на світовому ринку та допомагає дещо зменшити вплив на національну економіку негативних тенденцій, що існують на світовому ринку, захистити від іноземної конкуренції національні галузі економіки, які ще не зміцніли, а також дає змогу реалізувати внутрішні програми економічного розвитку, збільшувати доходи уряду. Водночас протекціонізм, створюючи різні перешкоди на шляху міжнародного товарообміну, може завдати шкоди міжнародній інтеграції національної економіки, зменшити її ефективність і конкурентоспроможність. Тому уряди країн, регулюючи ЗЕД, найчастіше дотримуються політики поміркованої.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні підпорядковує цю діяльність розвитку економіки України, насамперед через забезпечення її збалансованості і рівноваги на внутрішньому ринку, сприяння структурним змінам у виробництві, створення сприятливих умов для входження країни в міжнародний поділ праці. Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, державні органи не можуть безпосередньо втручатися у ЗЕД суб’єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законамаиг [о9м] у. частку методів державного регулювання зовнішньоекономічної сфери діяльності становлять заходи з організації зовнішньої торгівлі, серед яких слід виділити:

тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів, а також стосовно імпорту – на використанні податків і зборів з товарів, які ввозяться, імпортних депозитів; стосовно експорту – на використанні податкових кредитів експортерам, наданні фінансової допомоги тощо. Вони за суттю є економічними і діють через ринковий механізм. Тарифні методи впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД через здешевлення експорту, подорожчання імпорту.

нетарифні – представлені ембарго (повною забороною зовнішньоекономічних операцій), ліцензуванням, квотуванням, специфічними вимогами до товарів (упакування, маркування), бюрократичними ускладненнями митних процедур (запровадженням підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів), а також валютними обмеженнями.

Важливим напрямком державного регулювання ЗЕД є регулювання ввезень і вивезень капіталу. Держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цього відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріації капіталу, але за умов рівності вітчизняного та закордонного капіталу. Іноземні інвестиції можуть надходити у вигляді конвертованої валюти, цінних паперів, рухомого і нерухомого майна, майнових і немайнових прав.

ЗЕД в Україні регулюється за допомогою:

законодавчих актів державних органів влади, а також рішень недержавних органів управління, які приймаються згідно з їхніми статутними документами у межах законів України;

економічних методів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та інших) у межах законів України;

договорів, укладених учасниками ЗЕД в межах українського законодавства.

Основу державного регулювання ЗЕД закладає Верховна Рада України у формі нормотворчої діяльності, здійсненням якої затверджуються головні напрями зовнішньоекономічної політики; затверджується структура органів державного регулювання ЗЕД; відбувається укладання міжнародних договорів; запроваджуються спеціальні режими зовнішньоекономічної діяльності на території України; затверджується список товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або заборонений, тощо [13].

Впроваджує зовнішньоекономічну політику держави Кабінет Міністрів України. Ним визначаються методи зовнішньоекономічної політики України; здійснюється координація діяльості міністерств, державних комітетів і відомств щодо регулювання ЗЕД, а також торговельних представників України в інших державах. Кабінет Міністрів України також приймає нормативні акти з питань ЗЕД, забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України, вживає заходів щодо раціонального використання грошей Державного валютного фонду України тощо.

Суттєву роль у налагодженні міжнародного економічного співробітництва відіграє Національний банк України, який зберігає і використовує золотовалютний резерв України, відстоює інтереси України у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними установами інших держав, регулює курс національної валюти щодо грошових одиниць інших держав, веде облік і розрахунок за наданими та одержаними державними кредитами і боргами, проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяють з Державного валютного фонду України в розпорядження НБУ, та інше [15].

Регулювання ЗЕД віднесено до основних завдань наступних урядових органів:

Міністерство економіки України забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, державної економічної політики щодо інтеграції України у світову економіку; забезпечує участь у формуванні державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, економічними угрупованнями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями тощо [12];

Державна митна служба України бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в галузі митної справи, забезпечує розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи та виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, що укладені в установленому законом порядку, тощо [11];

Антимонопольний комітет України здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції [10]. Органи місцевого управління та територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України провадять регулювання ЗЕД у межах своєї компетенції, передбаченої законом УРСР «Про зовнішньоекономічну діяльність» та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, в межах власних повноважень органи місцевого самоврядування укладають і забезпечують виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг; сприяють зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; сприяють у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об’єктів, а також у залученні іноземних інвестицій для створення робочих місць. Крім того, зазначені органи наділені делегованими повноваженнями у галузі зовнішньоекономічної діяльності, серед яких організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі; створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності; забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов’язань України [14].

Список використаної літератури:

Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения. – М., 1996.

Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. – К., 1995.

Киреев А.П. Международная экономика. – М., 1998.

Конституція України // ВВР України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

Кругман П., Обстфельд М. Международная экономика: теория и політика / Пер. с англ. – М., 1997.

Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей. – М., 1992.

Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К., 1996.

Матеріали сайту http://www.wto.inform.org.ua/.

Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підруч. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003.

Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. № 3659-XII // ВВР України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

Про затвердження Положення про Державну митну службу України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 940 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 53. - Ст. 2163.

Про затвердження Положення про Міністерство економіки України: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 р. № 777 // Офіційний вісник України. - 2007. -№ 39. - Ст. 1563.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон УРСР від 16.04.1991 р. №959-ХІІ // ВВР України. – 1991. - № 29. - Ст. 377.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280 // ВВР України. - 1997. - № 24. - Ст.170.

Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-ХІV // ВВР України. - 1999. - № 29. - Ст. 238.

Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. – М., 1994.

Циганкова Т.М. Сучасне світове господарство, основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. – К., 1995.

Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. – Чернівці, 1996.

 

 

< Попередня   Наступна >